АСОЦІАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Участь в громадському обговоренні проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Міністерством юстиції України було запропоновано до громадського обговорення проект Закону, який передбачав:

• запровадження кримінальної відповідальності за вивезення за межі України дитини віком до шістнадцяти років, яка постійно проживає в Україні, у тому числі з метою зміни її місця проживання, одним із батьків без згоди другого з батьків, іншим родичем чи іншою особою без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, а так само відмову повернути дитину в Україну після вивезення за кордон за відсутності ознак злочину, визначеного у розділах ІІ, ІІІ, ІV, ХІІ, ХІІІ Кримінального кодексу України;
• визначення, що виїзд дитини до шістнадцяти років за межі України з метою зміни місця проживання дозволяється за наявності згоди обох батьків (усиновлювачів), піклувальників чи опікунів;
• встановлення процесуальних особливостей розгляду справ про повернення дитини, яка не досягла шістнадцяти років, на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

Асоціацією було підготовлено та надано наступні зауваження: 

1.     Пропоновані зміни до Кримінального кодексу України передбачають покарання у тому числі і у вигляді позбавлення волі. Зважаючи на те, що суб’єктом відповідного злочину є один з батьків дитини або особа, що їх заміняє, ув’язнення такої людини навряд чи сприятиме належному вихованню дитини та захисту її прав і законних інтересів. Тим більше, що відповідно до Законів України про амністію, які щороку приймаються Верховною радою України, амністія не поширюється на осіб, які вчинили злочини проти своїх дітей, тобто звільнення батьків від реального відбуття покарання ускладнене.

У зв’язку з цим пропонуємо:

а) із санкції усіх трьох частин пропонованої статті 167¹ Кримінального кодексу вилучити посилання на можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі;

б) у частині другій пропонованої статті передбачити можливість призначення покарання у вигляді громадських робіт.

2. З метою визначення підслідності справ про злочини, передбачені пропонованої статтею 167¹ Кримінального кодексу, включити до розділу І проекту пункт 4 такого змісту;

„4. У частині 2 статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості верховної Ради УРСР, 1961, № 2, ст. 15 з наступними змінами) після цифр „167” перед словами і цифрами „частиною 1 статті 168” додати цифри „167¹”.

3. З метою уточнення положень пропонованих змін до статті 160 Сімейного кодексу вважаємо за необхідне включити до пропонованої частини 4 цієї статті речення: „Така згода оформляється у вигляді письмової заяви того з батьків чи опікунів, який надає згоду, а його підпис на цій заяви посвідчується нотаріально”.

4. У зв’язку з включенням до статті 160 Сімейного кодексу України частини 4 можуть виникнути проблеми, коли ненадання згоди одного з батьків на зміну місця проживання дитини, йтиме на шкоду самій дитині.

У зв’язку з цим пропонуємо:

а) із назви статті 161 Сімейного кодексу України вилучити слово „малолітньої”

б) додати до статті 161 Сімейного кодексу України частину 4 такого змісту:

„4. Якщо один з батьків чи опікунів не надає згоди на виїзд дитини за межі України з метою зміни місця проживання спір вирішується в судовому порядку. При цьому суд може дозволити виїзд дитини за межі України з метою зміни місця проживання без згоди одного з батьків чи опікунів лише у випадках:

а) якщо це необхідно для лікування хворої дитини:

б) якщо один з батьків (опікунів) виїжджає за межі України на постійне проживання, а інший не може забезпечити належне утримання дитини через відсутність у нього постійного місця проживання, зловживання алкоголем чи вживанням наркотичних речовин, знаходження в місцях позбавлення чи обмеження волі або наявність у нього тяжкої хвороби.”  

За результатами розгляду пропозицій Міністерством юстиції України вони не були враховані через концептуальну зміну законопроекту.